Мене привела сюди пошана до митця, виставки творів якого були подією в духовному житті Києва і Львова, повага до художника, якого з повним правом можна назвати народним. Теперішня його виставка показує, що він розвинув і поглибив закодоване радощами життя своє мистецтво, що він звершив справжній подвиг. Адже всі тут виставлені килими, ліжники, аплікації, ляльки, скатертини зроблені його руками; він не тільки проектант, але й творець тих шедеврів. Ми повинні поклонитися його працьовитості так же низько, як уклоняємося його життєствердному талантові.
Михайло Білас не терпить самоповторень, він завжди прагне до новизни, залишаючись при цьому в певному визначеному стилі. Господь Бог показує нам одну і ту ж веселку, наче в нього не вистачає дару на те, щоб якось урізноманітнити своє величаве творіння. М.Білас – увесь у різноманітності. Він постійно змінює гаму кольорів, форми і жанри своєї творчості, та проте він завжди вражає нас, як небеса райдужною опоною веселки, він – бог, що любить понад усе оптимістичний настрій неба, що грає чистотою після грози. В цьому він незмінний.
Живемо в часи, коли народний стрій став властивістю тільки естради, фольклорних ансамблів, хорів і танцюристів. Усе, що було в скринях наших бабусь, їхні корали, стрічки, сорочки, запаски або виманили кіно спекулянти, сноби, що пишаються колекціями старовини, або ж воно в музеї перейшло, або з’їджене міллю розсипається по куфрах і коморах. Це можна сказати і про верети та ліжники, килими й рушники, які так само стали в найкращому разі музейними експонатами.
Михайло Білас є, власне, великим трансформатором народної мистецької енергії в нові форми, нові художні предмети, причому в такі саме, які хочеться мати кожній людині дома, з якими хочеться жити в цю нашу нікельовану епоху одноманітної архітектури й одежі. Михайло Білас – музикант барв; так ніхто не відчуває гармонію кольорів, як він, так ніхто не вміє мислити красою одягу, красою інтер’єру, як він! Народність – у кожному його творі, самобутність індивідуальна поєднана з віковими традиціями. Михайло Білас – гордість сучасної української культури. Я переконаний, що цю виставку захоплено вітатимуть по різних містах України, вона може принести й принесе славу не тільки художникові, а й народові, який, власне, виявляє свою самобутню натуру в таких творіннях. З такими речами можна сміливо виходити й на міжнародні сцени – не за оваціями, а за радістю спілкування з іншими людьми й народами. Мета Михайла Біласа, здається, в тому, щоб показати дивину нового життя старих предметів і давніх мотивів народної вмілості, і цим він утверджує взагалі нашу національну дійсність, наше оптимістичне світосприймання.
Дмитро Павличко,
Український поет, перекладач, літературний критик,
громадсько-політичний діяч, Герой України