«Сонечка»: від аркуша до стіни

Невеликий аркуш тонованого паперу, 23 × 16 см, — це не етюд «на пробу». Це повноцінний ткацький проєкт, у якому Михайло Білас ухвалив майже всі ключові рішення ще до того, як була натягнута основа.

Силует. Художник одразу відмовляється від прямокутника, канонічного для гобелена. Форма сходинкова й асиметрична: правий верхній «плечовий» виступ урівноважено виїмкою ліворуч унизу. Тонкий світлий контур, що обрамлює кольорове поле, з’являється вже в пастелі. У тканині він стане кремовою облямівкою, яка тримає форму і не дає їй «розтектися» на стіні.

Кріплення та підвіси. Червоно-коричневим олівцем намічено жердину з петлями й стовпчики кіл праворуч угорі, ліворуч унизу та під нижнім краєм. Це майбутні обплетені кулі. Об’ємні елементи, які виводять гобелен за межі площини в простір, задумані від самого початку, а не додані під час ткання. У виконанні ритм ущільнюється: замість чотирьох «поверхів» у стовпчику їх шість.

Партитура кольору. П’ять сонць розміщено діагональним зигзагом згори вниз, і кожне зберігає свою тональну роль. Біле коло з жовтими променями лишається вгорі ліворуч. Помаранчеве зі світлими променями розташоване праворуч угорі. Світлий диск із помаранчевим вінцем стоїть у центрі, теплий охристий праворуч, жовто-помаранчевий унизу. Загальний градієнт іде від прохолодного кремового вгорі праворуч до насиченої охри внизу ліворуч. Тобто колористичну «розкладку» визначено в пастелі з точністю, яку ткач міг переносити безпосередньо.

Що змінив матеріал. Найцікавіше відбувається там, де ескіз мовчить. У пастелі сонця заокруглені, майже квіткові, з м’якими пелюстками. У вовні вони стають гострими зірчастими променями, виконаними петельною технікою з високим рельєфом. Центри перетворюються на спіралі скрученого шнура. Вертикальні штрихи пастелі, якими Білас «розхитував» тло, в тканині стали стікаючими кольоровими смугами. Поле вкрилося розсипом рельєфних петель-краплин, яких в ескізі немає зовсім. Так площинна графіка отримала тактильну, майже скульптурну поверхню. Це рішення могло з’явитися лише в процесі роботи з ниткою.

Підпис. Маленьке коло з літерою внизу праворуч в обох творах стоїть на тому самому місці. Монограма закладена як частина композиції, а не поставлена постфактум.

Масштаб. Від 23 × 16 до 150 × 110 см — збільшення приблизно в шість з половиною разів. Пропорції при цьому майже не змінено. Між ескізом (2001) і гобеленом (2003) минуло два роки ручної роботи.

Пара «ескіз — гобелен» рідко зберігається разом. Тут ми маємо рідкісну можливість побачити обидва полюси творчого процесу: задум, зафіксований швидко і впевнено, та його втілення, в якому матеріал став співавтором.

Пастель «Сонечка». Ескіз, папір, пастель, 23 × 16 см, 2001 р.
Гобелен «Сонечка». Вовна, ручне ткацтво, авторська техніка, 150 × 110 см, 2003 р.
Твори зберігаються у Художньому музеї Михайла Біласа, м. Трускавець.

Підготовлено за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Культура. Регіони».